PISA – це розуміння факторів успішного навчання

Інтерв’ю з експертом ОЕСР Фернандо Картрайтом щодо підвищення спроможності України до організації, проведення та використання результатів PISA. (Освіта.ua, 30 червня 2016 р., м. Київ)

Найближчим часом планується підписання угоди між Міністерством освіти і науки та Організацією економічного співробітництва та розвитку щодо участі України в міжнародному оцінюванні школярів PISA-2018 (Programme for International Student Assessment).

Україна очікує, що участь у програмі PISA-2018 дозволить фахівцям у галузі освіти об’єктивно оцінити стан середньої освіти у країні, усвідомити значимість поступових перетворень у цій сфері, а політикам – приймати обґрунтовані рішення про необхідність змін.

Під час свого візиту в Україну радник Організації економічного співробітництва Фернандо Картрайт (Канада) розповів Освіта.ua про ті можливості, які може дати Україні участь у дослідженнях PISA.

Пане Картрайт, яка мета Вашого перебування в Україні?

Як відомо, Україна планує участь у циклі програми міжнародного оцінювання учнів PISA 2018 року. PISA є найбільшою та найвпливовішою у світі системою оцінки освіти. Тестування PISA відбувається кожні три роки, починаючи із 2000 року. У дослідженні 2015 року взяли участь більше 70-ти країн.

Участь інших країн у реалізації проектів PISA дозволила досягти багатьох речей – від розвитку шкільних інформаційних систем до імплементації викладання й оцінювання, заснованого на компетенціях. Участь у програмі PISA також сприяє розвитку системи забезпечення якості в освітньому секторі. Багато з цих ініціатив були реалізовані або навіть ініційовані багатьма країнами після участі у програмах PISA.

Україна, визнаючи досвід інших країн, візьме участь у тому, що ми сподіваємося, стане важливим спільним досвідом для майбутнього всіх країн-учасниць програм PISA. Відповідно, ця діяльність вимагає оцінювання й планування для того, щоб у першому циклі PISA Україна змогла скористатись перевагами, які дають процеси й результати програми PISA.

Які переваги отримують країни від участі в реалізації таких проектів, як PISA?

На початковому рівні завдяки результатам програми PISA можна буде порівнювати ефективність різних систем освіти в усьому світі. Інші країни вже відчули переваги, які дає можливість порівняння себе з іншими регіонами світу. Але це лише верхівка айсберга.

Україна зможе вивчити дослідницьку базу програми, адже PISA – це не тільки оцінювання успішності, а й інформація про учнів, школи, освітні системи, що значно полегшує вторинний аналіз для розуміння ключових факторів, які сприяють успішному навчанню.

Протягом останніх 15-ти років запровадження програми PISA в усьому світі бачимо, що різні країни знаходяться на різних щаблях прогресу в таких сферах, як запровадження компетентнісного підходу в навчанні, складання навчальних планів та оцінювання.

Ви можете бачити, що різні країни застосовують різні стратегії на різних стадіях свого прогресу, і участь у реалізації проекту допоможе Україні на ранніх стадіях впровадження компетентнісного підходу. Вона дасть розуміння того, що зробили інші країни на таких же стадіях, і можливість побачити, які з цих країн діяли ефективно, а які – ні. Це можливість навчання на досвіді й помилках інших країн. Безумовно, набагато «дешевше» експериментувати із власною системою та вчитись на власних помилках.

То чому все-таки Україна не могла би провести власні дослідження, які були б дешевше, ніж PISA?

Багато країн уже пробували йти таким шляхом. Як фахівець у питаннях психометричних досліджень і людина, яка працювала з багатьма країнами світу, можу сказати, що розробка власних систем потребує дуже багато часу й не менших коштів. Розумні люди не можуть діяти незалежно від досвіду інших. Розумно побудовані системи вимагають досвіду, аналізу даних, адміністрування та розвитку тестування. Думаю, що саме завдяки участі в реалізації проектів PISA інші країни змогли скористатись їх результатами й побудувати дієві національні системи освіти.

Які люди й організації виграють від результатів програми PISA і яким чином?

Під час мого перебування в Україні я зустрічався практично з усіма сторонами-учасниками освітнього процесу – з роботодавцями, із представниками університетів, системи середньої освіти, із заступником міністра освіти – усі вони впливають на якість освітнього процесу.

І PISA – це не тільки моніторинг успішності, а і свого роду каталізатор для розвитку стратегій оцінювання, комунікаційних мереж, якості інфраструктури управління даними. І по суті, якщо ви залучені в освітній процес у будь-якій якості, ви є бенефіціаром тих процесів, які забезпечує PISA.

Як участь у дослідженнях PISA впливає на якість освіти? Чи є якісь дослідження та їх результати в цьому питанні?

Повна відповідь на це запитання займе дуже багато часу, щоб уміститись в інтерв’ю, але якщо говорити коротко, то – так. Було багато таких досліджень, і на нашому сайті ви зможете знайти посилання на національні сайти країн-учасниць PISA й ознайомитися з результатами їх досліджень.

У чому основні відмінності між дослідженнями PISA й іншими поширеними міжнародними освітніми дослідженнями, такими як TIMSS або PIRLS?

Згадані дослідження концентруються на тому, що викладається в аудиторіях, у той час як програма PISA спрямована на дослідження того, як учні можуть застосувати те, чого їх навчали, при вирішенні практичних завдань.

PISA – це в більшій мірі компетентнісний підхід, ніж просто оцінка знань. Запитання PISA побудовані таким чином, щоб виявити те, як учні збираються використовувати отримані знання поза освітнім контекстом за трьома основними напрямами – читанняматематика таприродничі науки.

Наприклад, в аудиторії для простої оцінки знань за цими трьома напрямами учні будуть виконувати специфічні види завдань на використання правил граматики чи пунктуації – тобто завдання, засновані на оцінюванні знань.

Замість цього PISA дає учню документ для ознайомлення й подальшого виконання практичних завдань. Наприклад, якщо мова йде про читання, на підставі наведених у документі інструкцій необхідно зрозуміти, як зробити тривалий міжнародний телефонний дзвінок з готелю. Або якщо мова йде про математику, замість простих обчислень прийняти рішення про те, як використовувати свої кошти більш ефективно на підставі конкретної життєвої ситуації.

Таким чином, PISA пропонує завдання з реального життя, з якими учні можуть зіштовхнутись поза освітнім контекстом. І результати такого оцінювання, безумовно, залежать від базових навичок, які набуті учнями в рамках освітнього контексту й посилені життєвими обставинами.

Чому PISA оцінює саме 15-річних учнів?

У різних країнах світу у школах тривалість навчання різна, а вік 15 років у всьому світі найбільш близький до закінчення школи, вступу на ринок праці або переходу в систему вищої освіти. І тому своєю універсальністю цей вік полегшує порівняльні дослідження.

З якими ризиками може зіштовхнутись Україна, беручи участь у дослідженнях PISA?

PISA – дуже масштабний проект, який вимагає відданості, часу та інших ресурсів з боку різних учасників процесу, різних інституцій. Головний ризик: якщо результати не будуть використані ефективно, то всі зусилля пропадуть даремно. Тому, щоб мінімізувати цей ризик, Україна повинна приділити увагу не тільки участі у програмі, а й відповідному використанню отриманих результатів, щоб отримати необхідні знання й віддачу у вигляді правильних рішень.

Як Ви думаєте, які результати покаже Україна?

Ми не можемо знати цього. Перший цикл – це свого роду установка орієнтирів. Думаю, що навіть за межами звичайного оцінювання рейтинги не мають великого значення. PISA – не є рейтинговим агентством. Найголовніше, що дає країнам PISA, – це розуміння того, які чинники впливають на ефективне навчання.

Ви говорили, що зустрічалися із представниками освітнього процесу в Україні та дещо дізналися про нього. Що б Ви порадили українцям?

Освітня система України надзвичайно динамічна. Вона перебуває під впливом багатьох нових змін. Крім того, у ній уже відбулися зміни, які ще не встигли дати результатів. Тому я б сказав, що, можливо, дуже багато концептуальних змін робляться правильно, але вони не впроваджуються в повній мірі. Тому рекомендація № 1 – це не просто створювати інноваційні концепції, а і впроваджувати їх у повній мірі й доносити до кожного учня.

Розмовляв Павло Петриченко.

Оригінал інтервю розміщено на Освіта.ua

Опубліковано в Новини Мітки: ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*